Література рідного краю

    unnamed

    Вступ

    Сумщина, як і вся наша земля, щедра на літературні таланти, її літературна панорама відзначається не лише широтою хронологічних рамок, але й кількістю талановитих майстрів слова та якісною сутністю їхньої творчості, що набула заслуженої популярності серед народу. З цього краю (в рамках нинішнього адміністративного поділу) у світ великої літератури пішли, ще в дожовтневий період такі широко відомі письменники - класики, як Пантелеймон Куліш — могутній рушій літературно-творчого процесу України середини XIX ст., автор першого історичного роману «Чорна рада», написаного на рівні тогочасних світових досягнень; у свій час «непривітаний співець» Слобожанщини Яків Щоголев — тонкий лірик, незрівнянний живописець рідної природи і щирий виразник дум та почуттів простих трударів; стійкий поет - революціонер Павло Грабовський, духу якого не зломили ні тюрми, ні довічне заслання в Сибір; співець революції 1905—1907 років, віртуоз ліричної мініатюри Олександр Олесь і деякі інші майстри слова (серед яких слід відзначити Антона Шабленка — одного із перших представників робітництва в українській літературі), що полишили глибокий слід на ниві української культури. За радянського часу Сумщина дала відомого всьому світові «смі- хотворця» Остапа Вишню, який розпеченим пером таврував зло, вражав людців з чорною душею, що далеко не завжди проходило безкарно для нього самого, про що свідчить хоча б відпрацьована ним у концтаборах «десятирічка». Звідси розпочався і життєвий шлях незабутнього, гордого і незвичайно сміливого як у політично - громадських діях, так і в літературі Миколи Хвильового. Ще раніше його вирушив у світ невтомний випробувач своїх сил у різних жанрах Пилип Капельгородський, тільки один викривальний вірш якого під назвою «Голова», добре відомий у перші роки Радвлади, забезпечує йому почесне місце на літературному Парнасі. З - під Сум вийшов і Яків Мамонтов — драматург і вчений - театрознавець, твори якого в 30 — 40 - х роках були фактично вилучені з бібліотек, але йому самому «милостиво» дозволили померти своєю, а не насильницькою смертю, чого зазнали Хвильовий, Капельгородський, Чечвянський та ціла когорта інших. З благодатної сумської землі походять один з маяків радянського літературо знавства Агапій Шамрай, різнобічний вчений - філолог Микола Грунський і його молодший колега Павло Попов, багаторічний «цехмайстер» ряду українських радянських критиків Леонід Новиченко. Ця земля породила і такого митця слова, як Платон Воронько. Співець партизанських звитяг і талановитий лірик, він, як образно кажуть на Сумщині, покорив не лише тисячі читачів, а й міфологічну Мавку. Звідси походить також невтомний, енергійний поет Олекса Ющенко, який виявив справжній талант і в мемуарній прозі, З цією ж землею, народженням і творчістю міцно пов'язаний Дмитро Білоус — автор багатьох популярних гумористичних і сатиричних віршованих творів, якому, виявляється, особливо в останні роки, підвладна і глибоко емоційна, диво - калинова поезія. В такому ж плані можна говорити ще про багатьох і багатьох сучасних письменників. Чи можна перерахувати всіх тих, кого дав наш край українській літературі? Мабуть, можна, але це буде довга низка, ніби великий разок різнобарвного намиста, в якому кожна частинка щось своєрідне, що разом становить оригінальну окрасу, невід’ємну складову частину великого цілого. Якщо до цього додати ще й те, що тут народилися такі російські письменники, як Б. Туманський (поет пушкінської плеяди), М. Ляшко, А. Макаренко (який належить і до українських письменників), С. Алимов, М. Горбовцев, І. Ковалевський, Й. Лікстанов, І. Снєгірьов, М. Глозус, П. Лідов, М. Дубов, І. Шведов, то дійсно врожайною слід визнати Сумщину на вітчизняному літературному полі. А головне в тому, що ці літератори так чи інакше, в більшій чи меншій мірі відтворили рідний край і свої враження від нього в численних творах. Сумщина є вагомою складовою частиною Слобідської України, яка вабила здавен і переселенців, у тому числі народних умільців та митців, зокрема кобзарів, і учених та письменників. Мабуть, не випадково на сумській землі побувало, часами надовго затримуючись тут, багато як українських митців слова з різних регіонів, так і письменників інших народів, насамперед російського, що значно розширює і збагачує літературну панораму краю. Ще в часи Київської Русі на одній з «українних» її територій, що тепер становить Сумщину, неодноразово бував Володимир Мономах, головним чином у зв’язку з обороною від половецьких набігів, який у своєму знаменитому «Повчанні дітям» («Граматиці») згадує старовинні міста цієї «україни» Вир (на його місці пізніше виникло Білопілля) і Ромен (Ромни). Однак з культурних діячів Київської Русі найтісніше пов’язаний з нашим краєм автор геніального «Слова о полку Ігоревім», слава якого полинула по всьому світі. Написаний цей винятковий пам’ятник, де опоетизовані героїчні подвиги сіверян, скоріше всього в Путивлі або Новгороді – Сіверському. Неподалік від них, а саме під і Глуховом — у Петро- павлівському монастирі, Дмитро Туптало (Ростовський) у кінці ХVІІ ст. написав, будучи ігуменом цього монастиря, два (з чотирьох) томи в свій час дуже популярних «Четьї - Міней», які неодноразово перевидавалися аж до початку XX ст. включно. У 1733 році на деякий час зупинявся в Глухові Михайло Ломоносов, їдучи в Києво - Могилянську академію з метою збагачення своїх знань, а в 1734 році він побував тут уже на зворотньому шляху (з Києва до Москви). В Глухові — тодішній столиці Гетьманщини — Ломоносов мав нагоду, знайомитись з українською старовиною та краєм, що знайшло певний відгомін у його науковій та літературній діяльності. Що вже говорити про Григорія Сковороду — найвизначнішого українського філософа і поета другої половини ХVІІ ст., який понад усе любив Слобожанщину і, будучи «мандрі- вним» філософом і поетом, часто навідував Охтирку, Лебедин, Суми, багато сіл (таких як Рябушки, Боромля) та хуторів, де написав чимало своїх поезій і філософський творів. У різний час на Сумщині бували Д. Фонвізін, Г. Квітка - Основ’яненко, В. Туманський, М. Гоголь, Т. Шевченко, К. Ушинський, А. Чехов, О. Плещеєв, М. Лесков, Марко Вовчок, Леся Українка, Б. Грінченко, М. Загірня, М. Коцюбинський, О. Купрін, М. Рильський, Олесь Гончар та багато інших українських і російських письменників, що полишило той чи інший слід у їх творчості. Так, у кінці 50 — 60-х років минулого століття Костянтин Ушинський, працюючи над славнозвісними підручниками «Детский мир» і «Родное слово», часто навідував маєток дружини на хуторі (нині селі) Богданці, що біля Шостки, де збирав цінний, зокрема фольклорний матеріал для дитячих оповідань і казок, які включав у свої підручники, що призначалися для шкіл всієї Російської імперії. Він же переробляв для дитячого читання деякі літературні твори, в тому числі «Слово о полку Ігоревім». Дещо пізніше приклад Ушинського наслідував Борис Грінченко, який у 1884 - 1885 роках учителював у Нижній Сироватці Сумського повіту, де теж опрацював — уже українською мовою — знамените «Слово» для читання школярами і взагалі молоддю. Особливе місце серед письменників, пов’язаних з Сумщиною, займає Антон Чехов. Він, перебуваючи у нашому краї в 1888, 1889 і 1894 роках, тут написав, завершив або розпочав такі твори, як «Неприятность», «Красавицы», «Именины», «Скучная история», «Леший», «Трагик поневоле», «Рассказ неизвестного человека» тощо. Враження від краю і людей позначились у багатьох його листах, широко відомому оповіданні «Человек в футляре» та інших. Леся Українка, лікуючись 1889 року в Косівщині під Сумами, написала у цьому селі оповідання «Весняні співи». В ньому вона відтворила свої почуття та деякі характерні риси Косівщини. 1898 року чотири місяці провів у Сумах Олександр Купрін, працюючи підмінним артистом у місцевому театрі. Свої враження від тогочасного міста, його культурного життя він описав в оповіданні «Как я был актером», де, зокрема, дав яскраву замальовку місцевого базару. Перебування на Сумщині не залишилося безслідним у багатьох письменників. Навіть непрямі контакти з нею іноді виливалися у вагомі наслідки. Наприклад, у сутужні роки громадянської війни одне харківське видавництво звернулося за допомогою в справі друку до Сум, і в результаті з’явилося 1921 року цікаве, цінне видання: «Поезії» Володимира Сосюри — перша збірка добре відомого українського поета. Окремо можна відзначити те, що в Глухівському учительському інституті навчалися такі українські, російські і білоруські письменники, як Франтишек Богушевич — основоположник нової білоруської літератури, який після закінчення Ніжинського юридичного ліцею більше десяти років працював адвокатом і слідчим у Конотопському, Кролевецькому і Стародубському повітах, десь у цей період розпочавши свою поетичну діяльність головним чином під впливом Шевченка, причому спочатку на українській мові; як Сергій Сергеєв - Ценський — автор епопеї «Севастопольская страда», а також українські письменники - класики Степан Васильченко і Олександр Довженко, в творчості яких Сумщина посіла помітне місце. Автор же відомого роману «Порт - Артур» Олександр Степанов навчався в Сумському кадетському корпусі; його книжки з дарчими автографами експонуються в місцевому краєзнавчому музеї. Важко охопити все розмаїття панорами літературної Сумщини. Вона все більше збагачується в міру наближення до наших днів. Традиції в значній мірі живлять сучасне літературне життя краю. Так, ця земля багата насамперед на «вишняк» — послідовників і продовжувачів справи Остапа Вишні, починаючи з Павла Ключини і аж до сьогочасних сатириків та гумористів, хоча вони виступають, як правило, не в прозаїчних, а поетичних жанрах.

    © 2022 . Всі права захищено. Розроблено веб-студією "Sigma"